Зенітка
(Спогад дитинства)
Я прошкую до тітки
в бездоглядній нагоді.
А ворожа зенітка
прямо в нас на городі.
Унтер, схожий на півня,
щось кричить на обслугу.
Наші ж льотчики з півдня
йдуть по другому кругу.
Бачу я їх так чітко
крізь кабіни прозорі.
Люто строчить зенітка
та не влучить у зорі.
Заварилася каша.
Смерті посвист довкола.
Вже під Корсунем наші.
Там і брат мій – Микола.
За крутою горою
лунко палять гармати.
Жаль лише, що за мною
з хати вибігла мати.
Затулила собою.
Градом сльози гарячі.
Тож закінчення бою
я ніяк побачу.
... Я та тітчина донька
згодом будем за свідків,
що чорніла воронка,
де була та зенітка.
Зенитка
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052001977
Свидетельство о публикации №116052001977
Рецензии
