Скрипка

Микола Гумільов, вільний переклад з російської.

Гей, юначе! Ти смієшся? Твоя посмішка як рибка
Плаває в отруті моря, де народжують світи?
Ти не знаєш, ти не знаеш, що за лихо дивна скрипка,
Яким жахом стисне серце від її прудкої гри.

Той, хто взяв її сміливо у міцні й спрможні руки,
У того одна дорога - до безжалісних катів.
Духи пекла споживають її вишукані звуки,
І полюють люті вовки по дорогах скрипалів.

Ти стомишся, припинишся - і одразу втухнуть співи,
І тоді ти вже не зможеш ворухнутись і зітхнуть -
Миттю вовки, люті вовки, пошматують твоє тіло,
Очі вигризуть зубами, встануть лапами на грудь.

Тож, отримавши нарешті "вдячність" скрипки чарівної,
Не достане тобі сили підвести з прокляттям рук.
Лише стогін розіллється безпорадною луною,
Й наречена заридає, і самотньо вип`є друг.

Хлопче, далі - ти не стрінеш ані злота, ані слави...
Але ж, бачу, ти смієшся з безтурботністю царів?
Щож, заграй на своїй скрипці відчайдушно та зухвало
І загинь страшною смертю, смертю спражніх скрипалів!