Йосип Бродський Безсмертя не попрошу в смертi я пе

Йосип Бродський «Безсмертя не попрошу в смерті я…»
(переклад Володимира Туленка)


Безсмертя не попрошу в смерті я,
злякавшийся, коханий та бідніший, —
я дихаю прожитим днем щодня
певніше, і солодше, і чистіше.
 
Як на больверку широко мені,
як холодно, і вітряно, і вічно,
і як хмаринки, що блищать в вікні,
надламані, легкі, недовговічні.
 
І восени, і влітку не помру,
Не сколихну зимове простирадло,
любове, глянь: в рожевому кутку
лиш павутинка нас з життям тримає вправно.
 
І щось, немов разчавлений павук,
в мені біжить і дивно так згасає.
Та видихи мої і махи рук
між часом та між мною провисають.
 
Так. Часу плинному про долі біль
кричу все голосніше і печальніш.
Так. Знову я про час кажу собі,
та час відповіда мені мовчанням.
 
Лети в вікні й здригайся у вікні,
злітай, злітай на гнотик цей бентежний.
Свисти, ріко! дзвони  ти по мені,
мій Петербурже, дзвоне мій пожежний.
 
Хай час невпинний про мене мовчить.
Хай плаче легко вітер молодецький
і над моїм надгробником єврейським

життя нове настирливо кричить.

*****
Иосиф Бродский «Бессмертия у смерти не прошу...»

     Бессмертия у смерти не прошу.
     Испуганный, возлюбленный и нищий, --
     но с каждым днем я прожитым дышу
     уверенней и сладостней и чище.

     Как широко на набережных мне,
     как холодно и ветрено и вечно,
     как облака, блестящие в окне,
     надломленны, легки и быстротечны.

     И осенью и летом не умру,
     не всколыхнется зимняя простынка,
     взгляни, любовь, как в розовом углу
     горит меж мной и жизнью паутинка.

     И что-то, как раздавленный паук,
     во мне бежит и странно угасает.
     Но выдохи мои и взмахи рук
     меж временем и мною повисают.

     Да. Времени -- о собственной судьбе
     кричу все громче голосом печальным.
     Да. Говорю о времени себе,
     но время мне ответствует молчаньем.

     Лети в окне и вздрагивай в огне,
     слетай, слетай на фитилечек жадный.
     Свисти, река! Звони, звони по мне,
     мой Петербург, мой колокол пожарный.

     Пусть время обо мне молчит.
     Пускай легко рыдает ветер резкий
     и над моей могилою еврейской

     младая жизнь настойчиво кричит.