Хата

Стежка в'юнка,
Аж до ганку біжить
Між чебрецем, полином, деревієм.
Хата віконцями в небо зорить
Від матіоли і м'яти хмеліє;
В білій сорочці, в очіпку стоїть,
Вперлася в небо причілком.
Наче та баба стара реготить,
Онде, беззубим одвірком.


Рецензии