Я їду в гості до батьків,
де рід мій серед степу жив.
Село притихло, опустіло,
хати біленькі посіріли.
Зміліла повноводна річка
і помутніла синя стрічка.
Лише полин до небокраю
із ковилою зустрічає.
Від вітру щулиться хатина,
рясніють мальви біля тину.
Ніхто не садить їх, сами
ростуть вони після зими.
Попріла з очерету стріха,
поникла хижа, ледве диха.
І тин вербовий похилився,
мов на коліна опустився.
Давно криниця обвалилась,
в дитинстві ми із неї мились…
Дитячі мрії пригадались,
частина їх тут і осталась.
А ось і цвинтар за городом,
заріс шипшиною і глодом.
Лежить рідня на цім погості…
Я до батьків іду у гості.
19.05.2016
В гостi до батькiв
© Copyright: Олександр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116051902137
Свидетельство о публикации №116051902137
Рецензии