Шикльгрубер
Він жив, на перший погляд, як усі.
Часом ліниво ніжився в постелі.
Гуляти мав за звичку по росі,
на плечі ледь накинувши шинелю.
Сніданок – тільки чай і бутерброд,
а на обід – лиш овочі та фрукти.
Від нього був у захваті народ,
хоч знав, що він кривавий і підступний.
Його жінки любили тільки так,
а більше всіх красуня Єва Браун.
В промовах полум’яний був мастак.
Задумав світ за власну мать державу.
Тож і війна велася світова
супроти божевільної ідеї.
І падав люд, як скошена трава...
І більше всіх дісталося євреям...
Такий то був нацистський садівник,
що землю вмив не яблуневим соком.
Світ пам’ятає істеричний крик
і на парадах вишколені кроки.
Таке ото чинилось диво з див.
Штовхнувши людство до порога згуби,
всю націю, як жінку обдурив,
доволі непривабливий Шикльгрубер.
Шикльгрубер
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051901552
Свидетельство о публикации №116051901552
Рецензии
