Западня
В долині коні збилися в клубок.
Їх вершникам віднині більш не жити.
Вперед – назад шлях щільно перекритий,
ще й звужує кільце козацький полк.
Уже на ближній відстані списи.
А блиск шабель немовби в іншім світі.
Із битви у шістнадцятім столітті
летять жахні у вічність голоси.
Останні на життєвім рубежі,
вони такі ж сумні, як журавлині...
Стікає кров гаряча по краплині...
І сідла, і кибитки впорожні...
…Хтось недобитий повзав навмання,
коли його від смороду мутило,
напівживого в кам’яній могилі,
в місцині на імення Западня.
Отак невдало і скінчивсь набіг
на нашу землю ворогів заклятих.
Про те, що хтось і тут змурує хату,
ніхто у той час думати не міг.
Западня
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051901510
Свидетельство о публикации №116051901510
Рецензии
