Зоря
Зоря над рідним українським полем,
немов свіча Господня, в небесах
на те й горить, щоб у мені ніколи
високий дух синівства не зачах.
З її горінням як не пригадати
в моїм житті найщасливіші дні,
коли була ще молодою мати,
живий вернувся батько по війні.
Горить зоря, а запах полиновий
холодним дихом напуває кров,
щоб зріс я на землі своїй здоровим,
щоб всі найтяжчі лиха поборов.
Горить зоря, дарує в будні свята
і доля щоб не зрадила мені,
щоб те, чого не можна забувати,
трималося у серця глибині.
Звезда
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051901477
Свидетельство о публикации №116051901477
Рецензии
