Безпритульна
В затінку, де промені не сушать,
упритул до сірої стіни,
з-під асфальту вимахала груша,
безпритульна, як дитя війни.
Міг би сторож деревце зрубати.
Панорама ж суто заводська.
Та за складом залізяк багато
і пробитись – справа нелегка.
Ще б коли оті конторські душі
вийшли на суботник всі, що є,
певна річ, зрубалася б і груша...
Тільки шеф команди не дає.
Люди важливіші справи рушать.
Клопотами сповнені їх дні.
То на дідька їм здалася груша,
що зросла на тильній стороні.
Я ж радію тій зухвалій груші,
що безсмертний дух її воскрес.
Сам бо власну піднімаю душу
в поетичне сяєво небес.
Маю що сучасникам сказати
і синам віддалених століть.
Пережив і бачив я багато.
Ви мене рубати не спішіть.
Бесприютная
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051901453
Свидетельство о публикации №116051901453
Рецензии
