Плач Матерi

Ой мамочко рідна!
Як же мені жити?
Що нема й до кого
Голову схилити.

Нема чоловіка,
Стала пуста хата.
У кого ж я буду
Віка доживати?

Хто ж подасть водички?
Хто ж заплете коси?
Сиджу і сумую,
Та й капають сльози.

Було дуже тяжко
Цього віка жити,
Але ж кого маю
Я за це ганьбити.

Випала і справді
Мені тяжка доля
Що весь час турботів
Хватало доволі.

Були малі діти,
Було мало грошей,
За те вистачало
Бідності і вошей.

А зараз є всього,
Грошей вистачає ,
Та за те у хаті
Нікого немає .

Сяду в пустій хаті
Про життя згадаю…
Хіба є те щастя?
Ні , його немає !

1998г.


Рецензии