* * *
Хоч нешвидко це лихо минеться
і від болю я мов сам не свій,
все ж чуття мушу вирвати з серця,
як на грядці порослий пирій.
У високім довір’ї до тебе
я і справді далеко зайшов.
От і впало розколоте небо
на мою необачну любов.
Мов нежданно бандитська рушниця
з-під куща палахнула вогнем.
Світла ім’я твоє хай святиться
під нестримний, під болісний щем.
Домовину в Господньому храмі
і один я оплачу за двох.
Що могло і не сталось між нами,
того, певно, не хоче сам Бог.
Борьба с самим собой
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051802269
Свидетельство о публикации №116051802269
Рецензии
