* * *
Для мене в тебе ті лише слова,
що навіть кров від них холоне в жилах.
Мов терня коле, жалить кропива
чи свіжа в грунті риється могила.
А я тебе благаю: схаменись!
Не знищуй того, що лиш нам належить!
Повір, що ти розкаєшся колись,
збагнувши недоречність цих обмежень.
Не замараю я і не зганьблю
цілунками і ласками своїми
тебе, що самовіддано люблю,
що лиш твоє в моєму серці ім’я.
Моїх признань печальні журавлі
в єство твоє нехай весну накличуть.
Ще нас колись не стане на землі.
На знімках лиш яснітимуть обличчя.
Для меня у тебя только эти слова
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051802071
Свидетельство о публикации №116051802071
Рецензии
