роздум...
на фоні минулого тінню прозорою мрія самотня, така ж як і ми…
болісно муляється кожна поразка… інакшого виходу з гри нам немає!
птахою Вічність торкається серця, аж до падіння із сонцем в провалля ночі…
що ж тишею душу постійно лякає?.. зраджує доля, в буденні по колу повторень –
завжди пам’ятати ми будемо вчора, що нам не дозволило впасти…
Свидетельство о публикации №116051801135