Война- это сгусток жизни, на мовi героя вiрша

Отцу.

Война- это сгусток жизни,
И день там идет за год.
И  выжившим  - вечной тризной
Она свои дни зачтет.

Нам выпала - не для славы.
Нам просто досталось так.
Искал же ее – лукавый,
А может, смешной чудак.


Ну, що вам розказати про війну?
Найкраще - це зовсім її забути.
Та, правда помню байку я одну,
Прийшлось  мені там штуку устругнути.

Про те, як відкривали" лічний  щот".
Придумав хтось же бісову ідею!-
Щоб начали всі ставити рекорд,
У кого скільки німців за душею.

Щоб дух підняти людям бойовий,
Дали команду строєві солдатів,
Що кожен должен – старший, рядовий,
Свій лічний щот на фронті  відкривати.

Ну, а потом же треба  зачитать,
Хвалити переможців перед строєм,
Щоб знали інші, з кого приклад брать,
Що є у нас справжнісінькі герої.

Та де ж його той взяти, лічний щот?
Він, німець, тоже не дурак, наверно.
Як ґава, він не роззявляє рот,
І по окопі ходить  весь - на нєрвах-

Пригнувшись, щоб не видно голови,
І, як і всі,  жить  хоче, гад поганий.
І,  хоч  стояли  на передовій,
Були всі острожні бездоганно.

Я був тоді партійній кандидат,
Готовився вже скоро поступати.
І скубали   разів із  п"ять підряд,
Коли  вже буду приклад подавати.

І як я вже за німцями  слідив-
Та де ж його тоді, роззяву, взяти?
Ну, висунувся хоч би де один,
Уже б не промахнувся я  стріляти!

Ага, гляди, шукали дурака!
Ну, а  якщо коли яка  атака -
Стояла там  сум"ятиця  така,
Що не до щоту було неборакам.

Всі бігли і кричали те "Ура-а-а",
Молили бога, щоб минула куля,
І падали, вставали по сто раз,
Коли вона на цей раз промахнулась.

Ну, хто в таку минуту шо щитав?!
Там хоч би вспіти в укриття забігти!
Ще задихатись ти не  перестав-
І знов атака, знову рвати кігті!

Ото і весь в бою був  лічний щот!
Дожив до передишки - тим вже радий.
Хоч би під кулю не попутав чорт!
І хто там думав про оту  награду?!

Та що ж робить - політика така! -
Велася, в основном, на передишках.
Пішов питати я в політрука,
Де німців тих він настріляв в затишку.

Довгенько він на мене поглядав,
Та якось дав уже мені наводку.
До остального сам я догадав,
Пішов в лісок, найшов якусь колодку –

Для дров. А потім знов в лісок, туди,
До лісової копанки - кринички,
Набрати свіжої в два  котьолка  води -
Ходили туди часто по привичці.

Днів через два я в лісі постріляв,
Разів так з три, канєшно, для годиться.
І доложив, що в німця я попав.
Пішли, щоб результати подивиться.

Нічого там,  понятно, не було.
Але мені цей случай  защитали,
Рішили, що начало вже пішло,
Назавтра для  прімєру прочитали,

Що я уже відкрив свій лічний щот.
Було мені ніяково, нівроку.
А  що було робити,  якщо  от
Скубли за того щота з усіх боків!

Вже я почав за случай  забувать,
І совість вже мені давала спати.
Так ні ,прийшлось таки пошуткувать-
Одному дурню байку розказати.

У нас у взводі був такий чудак-
Усе мєчтав собі про нагороду.
І вже мене питав і так, і сяк,
Де я знайшов щасливу ту нагоду.

Ну, я його повів туди у ліс,
Прийшлось повести, де ота криниця,
Та поводити вискочку за ніс,
Подробності додати для годиться.

Коли це день, і два - його нема.
Кудись подався. То іще холера!
А  він собі надумав, сірома,
Геройському послєдувать прімєру.

Три дні сидів з вінтовкою в кущах
Ждав німця з котьолком, щоб підстрелити.
Діжурив там за совість, не за страх,
Щоб і собі той  лічний щот відкрити.

Понятно,   що  нічо там не найшов.
І ще мені пожалувався слізно,
Що тільки даром весь в росу пройшов,
Три дні лежав в місцях тихенько різних.

А я йому: "який же ти чудний!
Вже ж їх коло кринички налякали!
Ти думаєш, такий фашист простий,
Що знов піде туди, де вже попали.

Та він туди і носа не поткне!
Шукай вже десь ти, друже, друге місце,
Та може, обскакаєш і мене,
Якщо тебе ота так слава тисне!"

Ото  такі  бувають  диваки-
Не думає, як вижити на світі,
А дивиться , з якої б це руки
Почоту  чи медалі заслужити!

Так він його, той щот, і не відкрив.
А потім нас війна порозкидала.
А скоро і приказ хтось відмінив,
Коли ми швидше наступати стали.

Що там тоді щитати вже було-
Уже ми і  награди не щитали!
І тільки жили - всім смертям на зло
Ті, кого пуля - дура не дістала.