Землякам

Як ківш квіток, розсипаний в полях –
Так Севастянівка весною розквітає,
Як тільки в березні прокинеться земля
І пролісками в лісі заспіває.

А там,  гляди,  затьохка  у квітках
Під хатою в вишневому садочку.
Садити скоро... Голова в думках:
Прогрілася б картопелька в куточку...

Селянський вічний клопіт. Зов землі...
Яка проста і в насолоду праця!
А втома? Ну, не діти ж бо малі,
Що тільки під ногами метушаться.

Вже скоро літо. Вспіти б посапать,
На два ходи вперед щоб зазирнути.
А то, гляди, дощі як зарядять-
То не залізеш, щоб і підгорнути.

Квітує червень. В голубих дощах
Купаються горіхи і черешні.
Вже сінокіс вирує на полях,
Пшениця колос викида нарешті...

Жнива. Все треба вспіти до дощів:
Скосити,звезти, зберегти в коморах,
Картоплю викопати, щоб до холодів
Все поховати в погріби знадвору...
               
...Єх,українці! Як в раю живем!
Та тільки раю ми не помічаєм:
Плекаєм все  чужий  якийсь Едем,
Хоч в ріднім краї ми його не дбаєм.

Як мишенята, що межи людьми
Розбіглись по далеких заграницях...
В чужім гноєві риємось курми,
А  Батьківщина ніччю тільки сниться...

Все- як в дитинстві: риба у ставках
Скидається в ранковому тумані,
Дрімає ліс... А десь там в небесах
Пливуть хмаринки в голубій омані.

*

Тихесенько вітер віє,
Гуляє по полю,
Блукаємо ми по світу,
Шукаємо долю.
І де вона загубилась.?
Десь по заграницях...
І як воно так приснилось?
Так, спиться та й сниться...

10.01.2006.,