Проводжав я Василину,
зупинився на хвилину.
Вона рвучко повернулась,
мені щиро посміхнулась,
ніжно в очі посміхнулась.
Василинко, моє серце,
хоч характер в тебе з перцем,
Але добра в тебе вдача,
маю вдачу й я козачу,
бо сміюся, а не плачу.
Василино, щастя моє,
нема в світі як ми двоє.
Чорні брови, сині очі,
в темряві горять щоночі,
ще й коса густа дівоча.
Ой дівчино, моя зоре,
десь поділись сум і горе.
Про одне кохання речі,
соловей в душі щебече,
серце пташкою щебече.
Моя люба, моя мила
чим мене ти напоїла.
Стан стрункий, чарівна врода,
це немов би нагорода,
ти для мене нагорода.
За морями, горами
вже закрились мої брами.
І той час давно минувся,
знов додому повернувся,
знов до тебе повернуся.
17.05.2016
Проводжав я Василину
© Copyright: Олександр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116051703729
Свидетельство о публикации №116051703729
Рецензии