Це зело зложене на лодвах уже сухе,
як той ложок, що заростає татаринням
і лопухами
на луках, що не бачили повіддя вже давно.
Перебираю. Вдихаю пахощі померлих трав і квітів.
Життя. Таке ото воно.
На світі дивного чимало: звикаємо, не помічаємо чудес.
Десь загремить: перехрестились і знову лупати скалу.
Для чого, нащо і чому ніхто не відає, не знає.
Минають дні в роботі. Життя минає. І крутить лопаті вода
і вітер крутить. У клопоті марнують лиця: старі дівки,
кобіти, молодиці, трансґендери та ґеї.
На цій планеті гей я, гой я, сон розуму не народив нічого путнього.
Нічого!
Тому доволі спати! Лупаймо цю скалу! За нею вихід із палати №6.
Там луки, байраки, ліси залиті сонцем і дощем.
Ще мить! Удар останній. Серце, не тріпочи так дрібно,
все буде добре, ось побачеш.
© Copyright: Валентин Лученко, 2016
Магiя -Серце-
© Copyright: Валео Лученко, 2016
Свидетельство о публикации №116051703562
Свидетельство о публикации №116051703562
Рецензии
Дякую!
Можна лупати. .. можна спостерігати. .. Але все одно буде добре... вистава триває...
Найсвітлішого!
Катерина Жебровська 20.05.2016 08:28 • Заявить о нарушении
Можна лупати. .. можна спостерігати. .. Але все одно буде добре... вистава триває...
Найсвітлішого!
Катерина Жебровська 20.05.2016 08:28 • Заявить о нарушении