* * *
А сталось так, і саме так у світі осіяннім.
Я – Сірано де Бержерак, а ти – моя кохана.
Ти любиш іншого, а я впадаю за тобою.
За тебе, зоряна моя, в біді стою горою.
Я тим щасливий, що люблю і що живу для тебе.
Лиш побажай – і прихилю тобі я світле небо.
У мирнім плині, в боротьбі увесь я до останку
належу лиш одній тобі, красуне степівчанко.
Ніяк не схоже це на гру. Як сонце, я відкритий.
Звели умерти – я умру. Звелиш – я буду жити.
Я - Сирано де Бержерак
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051701875
Свидетельство о публикации №116051701875
Рецензии
