* * *
Ти – немов найрадісніша звістка,
що дзвенять про неї солов’ї.
Ладен цілувати я берізку,
що колись торкалась ти її.
Надто дорога мені людино,
світлий і безцінний світе мій,
незвичайна навіть та стежина,
що хоч раз ступала ти по ній.
А щоб звіром був і в час похмурий
згинув у нерівній боротьбі,
хай би з мене грубо здерли шкуру
й простелили килимом тобі.
Перш, аніж лягти на постіль білу,
ти б мене топтала, як траву.
Я ж на теплий доторк твого тіла
стрепенувсь, відчувши, що живу.
Сонечком удень, а в ночі темні
зіркою яскравою світи.
Я ще більш люблю цю добру землю,
що на ній живеш чарівна ти.
Ты - словно радостное известие
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051701848
Свидетельство о публикации №116051701848
Рецензии
