* * *
А вона живе на цій землі –
граціозна, жвава, прехороша.
Люди нерозважливі і злі
все ж її захмарити не можуть.
Чи зима іскриться чарівна,
чи буяє літній день зелений,
нею подарована весна
повінню шумить у серці в мене.
Іншої повік не хочу я,
інших, теж красивих, є багато.
А мені почути лиш ім’я,
чути сміх її – то справжнє свято.
А вона ж і в будні осяйна –
чи пере, чи протира віконце.
І на цілий білий світ одна,
що давно для мене стала сонцем.
Від її усмішки тане лід
той, що нагромаджувавсь роками.
Я готовий цілувати слід,
де вона ступала каблучками.
И она живет же на земле
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051701803
Свидетельство о публикации №116051701803
Рецензии
