* * *
Ми – листя на гілці життя
під цим незахищеним небом.
Жагучі мої почуття
для тебе, єдина, для тебе.
Недавно буяла весна,
а вже повертає на осінь.
Не наша у тому вина,
що маємо зникнути зовсім.
Та поки від щастя хмелій,
радіючи сонцю та вітру.
Ще ж доля не стерла надій,
як макові зерна в макітрі.
Обняти тебе мені дай,
відчути неторкані груди,
щоб солодко збувся нам рай,
що в іншому світі не буде.
Приречених смертю на тлін,
могильні сховають нас ями.
А поки тужавих колін
торкнусь ненароком руками.
Ніякий це, люба не гріх,
а щастя, нам послане Богом.
Я чую твій подих і сміх,
і губ відчуваю вологу.
Жагучі мої почуття
відштовхувать, мила, не треба.
Ми – листя на гілці життя
під цим незахищеним небом.
Мы - листья на дереве жизни
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051701767
Свидетельство о публикации №116051701767
Рецензии
