* * *
Немає вічної любові.
Прийде лиш вічне небуття,
коли з холонучої крові
нарешті відійде життя.
Тож очі, що зірково світять,
і диво сонячних колін,
як все невічне в білім світі,
також приречені на тлін.
Тебе, неторкана лілеє,
я поцілунком не зіп’ю.
Не ставши на землі моєю,
не станеш нею і в раю.
І не осудять Бог і люди
за цвинтарними ворітьми.
Там докучать тобі не буду.
Там не зустрінемося ми.
Нет вечной любви
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051701726
Свидетельство о публикации №116051701726
Рецензии
