* * *
Так і живу, відторгнутий тобою,
долаючи сій сум, тамуючи свій біль.
Невідворотне, ніби смерть з косою,
мені на рани горе сипле сіль.
Хоч умирай чи бийся головою,
тебе тим не розчулити ніяк.
Мов у дитинстві, де ступну ногою,
то скло розбите, то сухий будяк.
Мені тепер минулий сниться спокій.
Я в щасті схожим був на солов’я.
Чом ти така безжалісна й жорстока?
Чим завинив перед тобою я?
За що мене така спіткала кара,
щоб за знущання так тебе любить?
На мить хоча б розвіялися хмари.
Життя віддав би я за жадану мить.
Так и живу, отвергнутый тобою
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051601823
Свидетельство о публикации №116051601823
Рецензии
