* * *
Є в небі інші, теж яскраві, зорі.
А ти між ними все ж найбільш примітна.
Тому не милуватися тобою,
хоч і хотів би, я ніяк не можу.
І солодко мені в моїй неволі.
Пишаюся кайданами своїми.
Я із густих, приземлених туманів
тягнуся до високості твоєї.
Під променем твоїм я хорошію.
Рукою здатний розім’яти кремінь.
Світись отак хоч здалеку, я буду,
як сонях, слідкувати за тобою.
А вже якщо зійдеш колись на землю,
твої сліди на ній я обцілую.
Сказати мало, що тебе кохаю.
Живу я, зоре, й дихаю тобою.
Другие в небе есть искринки-звезды
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051601718
Свидетельство о публикации №116051601718
Рецензии
