Я відчуваю твій страх і безсилля…
Ти не приймаєш свій світ на порозі…
Гнів визріває в химерах безкрилих…
Глибше вдивляйся… Не падай в знемозі…
Я відчуваю тебе, як стеблину,
Що зневажає свій рід і коріння,
В кожнім прийдешнім вбачає провину,
Й не пам'ятає себе, як насіння…
Я відчуваю твої закапелки
Й те, що ховаєш туди повсякчасно…
Не засіваєш у Небо веселки…
Крик невдоволення взято за гасло…
Я відчуваю твій біль і тривогу…
Доля тобі пропонує майбутнє…
Тільки в собі знайдеш мир і свободу…
Віра й Любов – поєднання могутнє…
15.05.2016
Я вiдчуваю твiй страх i безсилля
© Copyright: Катерина Жебровська, 2016
Свидетельство о публикации №116051509714
Свидетельство о публикации №116051509714
Рецензии