Аромат бузку так заворожує.
Сонця проміні зігріють самоту.
Повертаюсь я додому без запрошення.
Знаю рада завжди та земля мені.
Знаю кожен пригорок й доріжку.
Тут малою бігала я босоніж..
Повертаюсь...хочеться туди скоріш.
Ніби у дитинство знаву повернусь.
У душі почую спів бабусин.
Усміхнусь.хоть сльози на очах.
Залишилось все лише як спомин.
Повертаюся в дитинство часто в снах.
Такі добрі руки приголублять.
Тихо журить,що колінка збиті.
У дитинстві..де всі пестять.люблять.
Хочеться так знову...хоч на мить.
За селом дорога та широка.
Йшла до школи..соловей співа.
Залишилась у душі глибоко
туга за тим часом...не вернуть.
Село наше зовсім опустіло.
Але так туди летить душа.
Там так легко дихати.і сміло.
Повертаюсь я додому..неспіша.
Я повертаюся додому
© Copyright: Кравченко Наталия, 2016
Свидетельство о публикации №116051505889
Свидетельство о публикации №116051505889
Рецензии