Ворожка
Благополучним я ішов по полустанку.
Та опечалила мене стара циганка.
– О, кучерявий, молодий, не треба й плати.
І без руки тобі скажу – кохання втратив.
Я остовпів, закам’янів, зламавши брови...
Та подолав зажуру вік мій світанковий.
І поїзд все ж мене повіз у край далекий.
Під гул і свист, під стук коліс пливли смереки...
А згодом я одержав лист жахний, останній.
Слова циганчині збулись – кінець коханню.
Про давнє спогад сполоснув, мов рану оцтом.
Ні твого вчинку не збагну, ні те пророцтво.
Предсказательница
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051502389
Свидетельство о публикации №116051502389
Рецензии
