Змія
У час, як місця не знаходив
й метався по подвір’ю я,
то з-під трухлявої колоди
і справді виповзла змія.
І враз мені забило подих,
і ніби струм пройняв мене,
бо там, де сто разів проходив,
лежало плетиво жахне.
Нема бар’єру вже між нами,
а шансу іскрометна мить –
мені її швирнути в яму,
а їй будь-що мене вкусить.
І кожен з нас напружив тіло,
й рятунку вже нема либонь.
І наші погляди зустрілись,
неначе із вогнем вогонь.
... І все ж вона обрала втечу,
гайнувши в джунглі бур’яну.
Не скоро випростаю плечі,
не враз полегшено зітхну.
Бо ще ж і в скошеному полі
на сонці блисне та змія,
непередбачена, як доля,
але, як видно, не моя.
Змея
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051502252
Свидетельство о публикации №116051502252
Рецензии
