Одноліткам
Барви позичивши в неба
й сонця, що яро пече,
між очеретяних стебел
річечка рідна тече.
Нею милуються верби
й скель крем’яні валуни.
І перемелюють зерня,
схожі на замки, млини.
Склавши старенькі манатки,
придбані ще до війни,
весело граємо в латки
голі, в’юнкі пацани.
Сонце палюче в зеніті.
Знати б усім нам тоді,
що найщасливіші в світі
ми в тій синюшній воді.
Одногодкам
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051502184
Свидетельство о публикации №116051502184
Рецензии
