Спраглi до щастя

Коли дихання перехоплювало від дотику
до зап'ястя,
Їх зустрілося двоє, таких справжніх та спраглих
до щастя.
І весна шепотіла для них серенади надвечір,
Коли він огортав поцілунками ніжні,
худенькі плечі.
У волоссі її завжди бавиться легкий вітер,
І їх радість розносить далеко-далеко по світу.
Поділитись цим щастям їм зовсім зі світом
не шкода,
Коли добре удвох, знайте всі,
то і є насолода...
29-30.03.2016


Рецензии