Донечка моя, зіронька, малиш,
Дякую тобі, що не забуваєш,
Як хворію, ти до мене летиш,
Мені це так важливо, знаєш.
Себе не жаліла, птахою летіла,
Сиділа біля мене, як я хворіла.
Та кошти ти не брала, сама лічила,
Для мене, моя доню, не пожаліла.
Спасибі тобі, доню, за рідне слово,
Що до життя вернула, коли раптово
Твій брат-то син мій на війну пішов,
Країну боронити від людських гріхів.
Спасибі за онуків, що пестила, ростила,
Ночей не досипала, у школу їх водила.
Тобі, Сергій, синок-окрема благодарність,
Всім допомогав, мене рятував.
Зі мною ти возився, за мене турбувався,
То був серцевий напад, але пройшов він, здався.
Мене врятували ви, діти, життя подарували,
Щаслива я, і хочу, щоб ви оце все знали.
Донечка моя
© Copyright: Мария Верховинина, 2016
Свидетельство о публикации №116051405406
Свидетельство о публикации №116051405406
Рецензии