Солодкий дощ затих. Птахи щебечуть.
Ростуть трава, дерева, квіти, немов з води.
А з ними діти: совині та людські.
На висхідних потоках тримають крила кобець, крук і чапля.
Стікають краплі шибкою до низу і виснуть в павутинні
між призьбою і підвіконням.
І вже осоння прогрівається
і парить тлустий чорнозем розораної України.
Тут мав би бути рай, а вийшло пекло:
тож камінь котиться з гори,
Петро Утеклий в Зникомих Тінях розчинився.
А баба Текля все живе,
вже дев'яносто п'яту весну.
Одесну біля Матки Боски зайняла
та в'яжуть разом капці з вовни
щоб шовком гаптувати опісля.
У хаті пахне воском, медом,татаринням.
А в річці поряд жабчики, як знавіснілі
цілодобово не вгавають.
Життя триває
на третій,
богами вибраній планеті.
Амінь!
Солодкий дощ почався знову.
© Copyright: Валентин Лученко, 2016
Магiя -Петроглiфи-
© Copyright: Валео Лученко, 2016
Свидетельство о публикации №116051403191
Свидетельство о публикации №116051403191
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.