Слуга тирана
Жив-був тиран, а в нього був слуга,
що все умів і все робив, як треба.
Всім примхам залюбки запобігав
і міг зробити парасольку з неба.
Слугою надто дорожив тиран.
Не міг без нього й кусня хліба з’їсти
чи в спеку осушити квасу жбан
або пройтись таємно передмістям.
Слуга й тиран – такий міцний зв’язок,
що таємниць між них нема ніяких.
А мав тиран той не один грішок.
Великий був негідник і гуляка.
Але тиран – то все-таки тиран.
А там, де чорт, немає місця Богу.
Він запідозрив зраду і обман –
схопила варта враз слугу-небогу.
Удар в обличчя, другий був у пах.
Назад миттєво заломили руки.
Кайдани задзвеніли на ногах.
Попереду були ще тяжчі муки.
І як усі, хто був до цього тут,
зізнався в тім, у чому був не винен.
І вп’явся у покірну шию джгут
крізь вдягнену на в’язня мішковину.
Та перед тим, як відійшло життя,
тирана встиг ще обізвати гадом.
А катові все ж прохрипів: „Затям,
що і тобі воздасть належне влада”.
І те пророцтво згодом і збулось.
І вішав кат новий старого ката.
Ставав на їхнє місце новий хтось.
Покірних серед підданих багато.
Свидетельство о публикации №116051401869
Имеешь и красавицу жену,
И маленьких, красивеньких, детей.
Бесплатно получив военные познанья,
То днем, то ночью, убиваешь понемногу,
По два, по три, гражданских мирных,
Живущих по своим домам, людей…
Неинтересно матерям погибших,
Когда хоронят лучших в мире сыновей,
Как именно – за деньги, или Киева приказа,
А может убивает по призыву собственных кровей,
Родившийся в Херсоне генерал Васятка,
Не гнушаясь, ни друзей, из академии спецназа,
Ни стариков, ни юнош, не имеющих детей.
Василий! Хлопец! Ты же спец!
По технологии войны, хитрее всех в три раза,
И знаешь, что убийство – та зараза,
Что с каждой смертью, аппетит растет, как у зверей.
Теперь нам всем понятно, тебя не остановишь,
Ты с каждым утром просыпаешься все раньше,
Ты с каждым утром просыпаешься все злей…
Как можно быть бесстрашным генералом,
Многажды награжденным,
Васяней, Васей, Васяткой, Васильком ...?
Вошедшим в шайку политических шутов !
Мы вдруг увидим…
Что в списках, составленных Гааги трибуналом,
Написано - Василь Васильевич Крутов.
Не верится, что сможешь руки смыть от пороха и гари
И вспомнить, те аккорды, «Ридной матери моей…»
И уж тем более, не сможешь растянуть меха «Вальтмейстера»,
На свадьбе, в городе Славянске -
В одном из самых тихих городков славянских,
Так глупо и бездарно,
Дешево проданной, родины твоей.
Александр Вишневский Романенко 15.05.2016 08:52 Заявить о нарушении