* * *
Доволі я набувсь на чужині.
Вкраїна рідна перед зором знову.
І спраглий степ, і в свіжості діброва,
мов Богом подаровані мені.
Щасливим бути можу тільки тут,
в місцині цій, що прадід мій надибав,
де Ятрань б’ється об гранітні глиби,
а корінь дуба з-під землі – як спрут.
Я первісну незайманість люблю
мені до болю дорогого краю.
Якого в світі ще потрібно раю?
За цей, земний, я Господа молю.
Як наша доля, в Ятрані маршрут.
То обминає, то летить на глиби.
Такий у неї незбагненний вибір.
І віття верб над нею – як салют.
Возвращение
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051401736
Свидетельство о публикации №116051401736
Рецензии
