…у кожнім незримім віддалені ми
безбожно безжальними з вами до інших,
мов тіні стаємо чужими людьми…
незаймане дещо іще надихає,
тривожать закутані душі в плащі,
без шансу в живих бути не дозволяє
любов, що минула в нас пам'ять забрала…
і коїться з нами усе що завгодно
до часу, який забуттям вигорає…
немає в очах безіменної втоми,
плететься стежина крізь пасма імли,
шукає притулку, майбутню дорогу!..
про дещо iз нами...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116051301255
Свидетельство о публикации №116051301255
Рецензии