Долина макiв

До Дня  пам'яті жертв Другої Світової війни
(спогади бійця)

Тіло поволі сповзало з гармати,
Теплий струмок по скроні стікав...
Згадалось село, зажурена мати,
А на війні третій рік вже минав...

Радість і смуток, щасливі хвилини -
Життя пропливало, наче в кіно,
І відчувався той присмак калини,
Що заглядала ночами в вікно.

Тремтіла земля і гаряче стало,
Хтось вміло і ніжно перев'язав,
Здалося, що тіло в землю вростало...
- Милий, рідненький, поквапся, вставай!

Сестричка тягнула в місце безпечне,
Але розірвався поруч снаряд...
Миттєво собою накрила  мене.
Здавалось, гатили з усього підряд...

Навкруг гуркотіло, стогнала земля...
-Кохана моя, ти поруч була...
Сиве волосся...та не згасла краса,
Скільки ж бійців в медсанбаті спасла...

- Тебе донесу до рідної хати,
Очі відкрий і на небо поглянь,
В оселі чекають тато і мати...
Прошепотіла :"Війна...вибачай..."

Всі сили зібрав і трохи підвівся,
Та пригорнув її ніжно до себе,
Червоній долині в пояс вклонився...
Маки сховали...заплакало небо...