Чекала, як земля дощу,
Мов квітка сонця дожидала
Душа казала – не прощу,
Та все одно йому прощала
Жіноче серце мов кришталь
Пригорнеш – музика озветься,
А відштовхнеш, відкинеш в даль –
На сто шматочків розібється
Збирали, склеювали вдвох
Шматочки серця, що згубились
Ті почуття, що дав їм Бог,
Здається, знову відродились
Від щастя пяними були,
Раділи, тішились, сміялись
В коханні кожен день жили,
В любові й ніжності купались
Та щастя швидко примина,
Кохання мов вода спливає
І знову сльози ллє вона,
І знов як сонця дожидає
Збирав шматочки серця він,
Стулить до купи намагався
Не чути кришталевий дзвін –
Він разом з серцем обірвався
Розсипалось чарівне скло,
Тепер, на жаль, не позбирати
Його розбили біль і зло –
Кохання ж вже не врятувати…
Кришталь
© Copyright: Елена Плетенцова, 2016
Свидетельство о публикации №116051205423
Свидетельство о публикации №116051205423
Рецензии