Море
Рибальська пісенька
І все ж я не так, як сусід мій, живу.
Для нього я – дурень набитий.
На грізну мій човен летить синяву,
де води валують відкриті.
А міг за грядою скелястих вершин,
за спокоєм древніх курганів
без клопоту скніти собі до сивин,
на продаж ростить баклажани.
На дощичок – зонт, а від сонечка – бриль.
І сили зберіг би, і нерви.
Та що ж, як без владної музики хвиль
з нудьги неодмінно я вмер би.
Так низько там вітер хмарин не жене.
Там затишно все ж, за горою.
Та море скрапнуло б тоді не мене
гіркою своєю сльозою.
Море
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051202087
Свидетельство о публикации №116051202087
Рецензии
