Рубцовск

Рубцовськ

Із усього, що миле навік,
не без трепету серця згадаю
спраглу землю і небо Алтаю
та Алею шалений потік.

Що б, здавалось, ятранцю, мені
до чужого далекого краю?
Та незгасно у спогадах сяють
незабутні Рубцовська вогні.

Височінь заводської стіни
за прольотами гін залізничних.
Все мені і близьке там, і звичне
з трудової моєї весни.

З міліонами інших туди
не за довгим карбованцем їхав.
В край суворої спеки і віхол
нас цілинні везли поїзди.

Там легких не шукав я стежин.
На конвеєрі там я трудився.
Там бо міряти все і навчився
на надійний трударський аршин.

Там я гнівне гострив почуття
на дволикість брудну і підлоту.
Там за кредо узяв, що робота
щоб на совість була й до пуття.

Я горджусь, що ковтаючи пил,
гнув у тому ливарному спину.
Там із мене робили людину,
докладаючи батьківських сил.

Там не зрадив я  рідні краї
і писав українською далі.
У соліднім з’явились журналі
публікації перші мої…