Купальниця
Сповз на траву з плечей халат –
і спалахнув купальник біло.
Як сонце, між вербових шат
дівоча постать заясніла.
Влетіла дівчина, мов птах,
у плеса голубу колиску.
Зойк стрепенувся на вустах.
І райдугу зігнули бризки.
Торкнувшись легко перс тугих,
грайливі хвилі опеклися.
Здалося, світ увесь притих,
а не один я задивився.
Отак же вразила, мабуть,
і того сина древньосвіту
у синіх водах біла грудь –
і він придумав Афродиту.
Купальщица
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051201944
Свидетельство о публикации №116051201944
Рецензии
