Экспромт на произведение Людмилы Юферовой

"Хай Бог простить...
Стомилася ридати до нестями,

Страждати від духовного сміття…

В чужі краї тікаю манівцями,

Тікаю з дому, де нема життя.

 

Чужий світогляд я ніяк не зрушу,

Бо всі своєї долі ковалі.

О, як болять оті штовхання в душу,

Приниження, знущання і жалі.

 

Образи й біль погнали геть із хати,

Бо всякому терпінню є межа.

Тепер до скону літ мені страждати,

Бо там чужа і тут іще чужа.

 

Душа розбита болем на краплини,

Мої надбання зібрані в міхи…

Хай Бог простить за все мою дитину…

Хай Бог простить усі її гріхи. "









***
З тремтінням в серці ці рядки читаю.

Від роспачу здригається душа.

Хоча я Вас не бачила, не знаю,

Та чомусь, щось знайоме відчуваю,

Мов то є я в рядках цього вірша.

Хай Бог простить, хай молитви гарячі

Живим дощем омиють і зцілять

Серця несамовиті і незрячі.

Хай Бог простить, як нам велів прощать....