бо кожне слово...
…душа роздягнена у віршах,
не знає втоми, ні страху…
з печаллю жити наодинці
не хочу я, але живу!..
невідворотних істин рухи –
хапають руки знов чиїсь…
їх намагаєшся забути,
пускаєш пам'ять під укіс…
та безутішно квола мрія
іде навпомацки – сліпа…
чому не вірячи радію?
коли дорога не проста,
де кожне слово долі плоть
і вкрита трунками земля!..
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116051108695
Свидетельство о публикации №116051108695
Рецензии