Я відчуваю біль поламаного щастя,
А хочу знову радість відчувати.
Я хочу в небі зірки будувати,
Але на чим фундамент щастя скласти?
Я хочу крила, хочу миру, люди,
Я хочу всім роздати добрий настрій,
Я хочу справжнім українцем бути!
Але надію в горя не украсти…
Мій сум, мій біль, моє розчарування…
Де тільки я у Бога не благав…
Але цей біль – це біль мого кохання –
Любові, що крізь муки набував!
Десна тече в обійма Борисфену,
На пагорбах далекого колись,
Мій пра-пра-батько був аборигеном…
На Батьківщині я і народивсь.
Чужинці сплюндрували волю батька,
І славу батькову принижує буття…
Тож заберіть цей біль, скоробагатьки,
Хоча б за мить, за крок до небуття…
Агов, скоробагатьки
© Copyright: Мироненко Анатолий Анатольевич, 2016
Свидетельство о публикации №116051105939
Свидетельство о публикации №116051105939
Рецензии
надію в горя не украсти... На чим фундамент щастя скласти?
Ольга Сафронова Таганрог 18.05.2016 23:14 • Заявить о нарушении
Ольга Сафронова Таганрог 18.05.2016 23:14 • Заявить о нарушении