Тебе я розу положу

На тёплых улочках садовых
Зайду под яблони в тенёк,
На берегу реки, махровом,
Сорву осоки стебелёк.

Вдохну вишнёвый запах улиц
В еще зеленый майский зной,
Услышу гвалт гусей и куриц,
Бегущих вниз на водопой.

Пройду неспешно по Рубежной,
Сверну на Пушкина, потом,
С какой-то детскою надеждой
Зайду к родителям в наш дом.

Батьків зустріну зі сльозами,
Обох без тями обійму,
Їх напиваючись словами,
В той день нікуди не піду.

Посиджу з мамою на лавці,
Вона мені щось розповість.
Ми з нею вдвох підемо вранці,
Де все з дитинства рідне скрізь.

Мій Старобільськ, чудове місто,
Троянду в парку покладу,
Земля дитинства, добра, чиста,
Тебе безмежно я люблю!

П. Єгоров
11.05.2016


Рецензии