Найди меня...
Елена Каминская
"Знайди мене... " http://www.stihi.ru/2016/04/07/11433
Меня, потерю, отыщи в строках
Стихов, что не написаны доныне.
Я – неудачница наверняка,
Глаза – сапфиры с блеском серо-синим...
Ты в капельке дождя меня узнай,
В потоке мощном я одна такая.
Возможно, в душу не впущу. Она
Мокрёхонькая под плетнём страдает.
Коснись её ладонью, но не пей!
Не утолить ей жажду – и не пробуй!
Душою припади к душе моей:
И грешный, и святой – мне любы оба.
Держи меня, к сердечку притули,
Его огонь с водой сравним по силе.
Спастись возможно вместе от хулы,
Вдвоём не страшно. Пули все – навылет.
Лишь солнце припечёт – спасай скорей!
Найдёшь ли ты вторично, неизвестно.
Вернусь дождём, росою на заре,
Иль облаком прозрачным, легковесным.
Не бойся, коль внезапно загремит:
Я жемчугом засыплю, а не градом.
Люби меня и тешься каждый миг,
В улыбке отыщи себе отраду...
*** *** ***
Знайди мене – загубу - у рядках
Тих віршів, що неписані донині…
Можливо, я - невдаха із невдах,
Та очі – два сапфіри сіро-сині…
Впізнай мене у крапельці дощу,
Між безлічі – одну, оту едину…
Можливо, я у душу не впущу:
Мокрісенька лежить вона під тином…
Візьми її долонею, не пий,
Бо спрагу не вгамуєш, не для того
Вуста червоні (ти ж бо не сліпий)…
Кохаю я і грішного, й святого…
Тримай мене, до серденька тули…
Вогонь його з водою рівні в силі!
Врятуємося разом від хули
Словесної, і кулі всі – навиліт…
Та сонце припече – рятуй своє!
Бо другий раз чи знайдеш – невідомо…
Ні-ні, дощем, росою – я ж бо - Є,
Чи паром повернусь до твого дому.
Не бійся, як зненацька загримить:
Перлинами засиплю, а не градом…
Люби мене та тішся кожну мить,
У посмішці знайдеш собі розраду…
Свидетельство о публикации №116051102282