Терник
Я опинився в полі під грозою.
Хоч дощ мене до нитки промочив,
та все ж від справ міських я відпочив.
Тепер іду, немов із поля бою,
як у дитинстві ранньому ходив,
під чарівної райдуги дугою.
Спочину там, аж на піщанім розі.
До ніг земля так в’язко прилипа.
За три версти шосейка від стовпа.
А я терник цей обійти не в змозі.
Як шантрапа, що шляху не вступа,
він по старій гадючиться дорозі.
Мені не ліньки зайве ноги бити.
До нелегких шляхів я здавна звик.
Подумав лиш, як всякий трудівник,
що дуже важко сад і хліб ростити.
А щоб смітник розрісся чи терник,
то не потрібно й голови сушити.
Терновник
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051101918
Свидетельство о публикации №116051101918
Рецензии
