Романтик
Туго вигнута в серп молода тополина.
Сліпить очі пронизана сонцем блакить.
Ні, не просто стоїть на вершині хлопчина.
І не хмари, а він їм назустріч летить.
Старшим себе так палко він заздрив ще вчора,
а сьогодні ж бо й сам уже вперше в житті
задивився у безмір бурхливого моря,
на незнаних країв береги золоті.
Величаве стихії розвихрене грище.
Аж за скелю солона летить пилюга.
Під мелодію хвиль вітер серцю насвище
про місця, де людська не ступала нога.
Хай постоїть отак у задумі хлопчисько,
звідки орлі сини стрімко падають в лет.
Кожен мусить відчути покликання зблизька,
так, як мову народу майбутній поет.
Може новим Колумбом йому і не стати,
бо збуваються мрії дитинства не всі.
Та не варто його прозаїчно гукати,
щоби зліз і не ліз, і сидів, як усі.
Романтик
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051101881
Свидетельство о публикации №116051101881
Рецензии
