* * *
Ще дні погожі. Сонячно і сухо,
немов не осінь пізня, а весна.
Краси в небес позичила Синюха,
вже холодом пронизана до дна.
Уже ряска і жабуриння щезли.
Легким туманом дихає вода.
І осока принишкла гостролеза.
Верба свій сум одвічний не гойда.
Лиш зрідка тишу ту розлогим криком
порушить качур ситий і тоді,
немов підбитий, але хвацько, з шиком,
промчить на крилах дужих по воді.
І знов надовго запанує спокій,
такий глибокий, як з утоми сон.
А крізь фіранки сизі хмар високих
мрійливо лине сонця баритон.
***
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051101797
Свидетельство о публикации №116051101797
Рецензии
