Сатирические стансы

Сатиричні станси

1.
Отак у шані й проживе дворушник
з улесливими поглядами вслід.
Умре – постелять в домовину стружки
йому з найдефіцитніших порід.

2.
І в домовині загребущі руки
він виверне в положення „собі”.
Й рідня йому воздвигне каменюку...
Півцвинтаря заступить далебі.

3.
А цей тамує на природі голод
та так, що відгукнеться у віках.
Його сліди майбутній археолог
знайде безпомилково по пляшках.

4.
Що не замислить – вирішить успішно.
А дехто й заздрить: „Мудра голова”.
Захоче, то дістане й лід торішній,
допоки пробка двері пробива.

5.
А люди переважно все ж хороші.
Та значно більше бути б їх могло,
коли б не змій зелений та не гроші,
що дехто їх перетворив у зло.

6.
А ще на світі  є жіноча зваба.
І часом з нею поруч ходить гріх.
Хоч донжуанам вже не ті масштаби,
життя ніскільки не змінило їх.

7.
Зозуль помітно більшає у світі,
до речі, не між птахів – між людей.
Не жаль тих клятв, що кинуті на вітер,
як жаль малих покинутих дітей.

8.
Дітей зростила таткові держава.
Дорослі вже, самі онуків ждуть.
І розшукав усіх старенький Сава,
щоб по-людськи піти в останню путь.

 

9.
На все село одним одна корова:
не може Мотрин дід без молока.
Дивитись учні прибігали знову.
Вони колгоспних знають. Ця ж – людська.

10.

Вам, що звели село в неперспективне,
ще б телевізор винайти такий,
що здатний передати запах жнивний,
магнітофон ковбасно-борщовий.

11.
Милуйтесь, поки є на світі рута,
купайтесь, поки хвиляться річки,
допоки в землю внесена отрута
ще не затвердла у льодовики.