Солов’ї
Версифікаційний жарт
з елементами традиційної
дидактики для початкуючих поетів
А Муза все ж не пава.
Земна у неї справа.
Не допоможе й кава,
як вірш не йде з душі.
Освоївши октави,
розвинувши уяву,
пиши не задля слави,
але й не для забави,
не просто для душі.
Хай серце терни сколять,
хай звуглиться від болю,
та знай – у тебе доля:
свої зростить гаї.
Працюй, як у неволі,
і май боргів доволі.
Там, де рівнини голі,
зростуть вони поволі.
Злетяться й солов’ї.
Коли й тебе не буде,
на спів зійдуться люди.
Їм залоскочуть груди
і звуки, й пелюстки.
Ще пам’ятника буда
постане, як маруда
і схрестять пересуди
поклонники й іуди
і різні знатники.
Соловьи
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051101657
Свидетельство о публикации №116051101657
Рецензии
